Оцінка енергетичної надійності країн Європейського Союзу.

Анотація

У статті розглянуті науково-практичні та методичні підходи до визначення оцінки енергетичної безпеки і надійності країн, не залежно, мають вони власні енергоресурси, або їх імпортують. Для забезпечення власної економічної та енергетичної безпеки кожна держава повинна постійно здійснювати правові, економічні та адміністративні заходи, спрямовані на захист своїх національних інтересів, спираючись при цьому на довгострокову стратегію.

Особливо слід відзначити той факт, що визначення категорії «енергетична безпека», має містити технологічні та економічні компоненти. Тобто, в сучасному розумінні гарантування енергетичної безпеки – це досягнення стану технічно надійного, стабільного, економічно ефективного та екологічно збалансованого забезпечення енергетичними ресурсами потреб економіки і населення, а також створення умов для формування і реалізації політики захисту національних інтересів у сфері енергетики.

У статті розглянуті показники, що сприяють зростанню економічної стабільності енергетичних підприємств і як наслідок – енергетичної безпеки країн. За допомогою цих показників, зіставляються можливості обраних аутсорсерів, а також аналізується доцільність підрядної форми або доцільність створення окремого підприємства, на базі якого існуючі підрозділи з виготовлення енергетичної продукції диверсифікованого виробництва, будуть забезпечувати енергетичну безпеку країни. У статті виділено 3 країни з найбільшим рівнем енергетичної безпеки – Великобританія, Росія та Бельгія. Росія за рахунок природних ресурсів, Великобританія і Бельгія за рахунок внутрішнього економічного потенціалу. Європейський Союз змушений імпортувати практично всі енергоресурси і забезпечення енергетичної безпеки стало найважливішим питанням порядку денного Європейського Союзу. ЄС має найбільші поставки енергоресурсів серед регіонів світу, приблизно 15% всього світового ринку. У той же час розрив між виробництвом і споживанням твердого палива дуже великий, більше ніж в США. Основним постачальником Європи є Росія, що в деякій мірі ставить європейські країни в залежне становище. Тому важливим напрямком європейської політики є диверсифікація поставок енергоносіїв і забезпечення енергетичної безпеки країни. З точки зору визначення майбутньої ролі енергоносіїв в енергозабезпеченні країн Європи важливо оцінити головні чинники, які зумовили розглянуті в статті тенденції світового енергоспоживання. Варто відзначити, що практично кожен з енергоносіїв має технологічну нішу, де його використання є переважаючим або навіть винятковим. Тому дуже важливо для країн Європейського Союзу домогтися найвищого рівня показника енергетичної безпеки і незалежності країни.