Суспільне багатство: концепт і спроби оцінки

Анотація

У статті окреслено концепт суспільного багатства, як частини національного багатства, що знаходиться за межами приватної сфери і складається із ресурсів, цінностей та благ, що належать усьому суспільству. Визначено склад суспільного багатства: суспільні активи (майно та цінності, які знаходяться у державній і комунальній власності); потенційні суспільні ресурси; соціальний людський капітал. Зазначено доцільність розмежування людського капіталу на індивідуальний людський капітал окремої особи (який стосується виключно її приватного існування) та соціальний людський капітал (у сфері колективної взаємодії).
Доведено необхідність аналізу суспільного багатства із позицій активів. Вказано, що суспільна власність може виступати пасивом для бюджетів, повертаючись збитками для держави та місцевого самоврядування. Обґрунтовано необхідність взяття у розрахунок потенційних суспільних ресурсів (земель, лісів, доріг, надр). У роботі здійснено спробу орієнтовної оцінки суспільного багатства в Україні і визначено його в обсязі, що перевищує 10 щорічних ВВП.
Вказано, що в Україні відносини державних підприємств із постачальниками, підрядниками та покупцями, нерідко збільшують собівартість і підрізають їх доходи. Цю систему характеризовано як процес перетікання суспільного багатства до приватних рук – націоналізацію збитків та приватизацію прибутків наближеними до державних підприємств бізнес структурами. Аргументовано, що впорядкування управління суспільним багатством має передбачати максимальне залучення у економічний оборот природних ресурсів, забезпечення відкритості та створення ринкових умов, роздержавлення та передачу в оренду. Показано переваги використання передового досвіду в сфері управління державною власністю шляхом створення холдингових компаній, які представляють інтереси платників податків і здійснюють професійне корпоративне управління активами.