Менеджмент виробництва пасажирських вагонів за раціоналізації систем забезпечення
DOI:
https://doi.org/10.31558/2307-2318.2020.3.1Ключові слова:
виробництво; пасажирський вагон; забезпечення поставок; нормування витрат; управлінські рішенняАнотація
У статті проведена оцінка скорочення різноманітності систем запасів з урахуванням відхилень строків поставок у відповідності з підходом «точно в термін». Обґрунтовано, що нарощування обсягів виробництва і збільшення прибутку на інвестиції обмежується незначними темпами приросту витрат в інноваційну діяльність за стрімкого зростання частки підприємства на ринку пасажирських вагонів. Зроблено висновок, що існуюча організація процесу забезпечення, особливо при виробництві нової продукції, не здатна в необхідному обсязі сприяти ефективній роботі підприємств в умовах гострої конкуренції. Здійснено аналіз факторів скорочення різноманітності систем забезпечення за цільовою функцією сумарних витрат постачання предметів праці при виробництві пасажирських вагонів в контексті інноваційного розвитку для підвищення комфортності перевезень при загострені конкуренції на ринку залізничних рухомих засобів. Зменшення різноманітності в системі забезпечення запропоновано здійснювати як способом половинного поділу тобто методом дихотомії, так і раціональною її організацією.
Задачу календарного планування виробництва та своєчасної поставки споживачам доцільно вирішувати з врахуванням елементу невизначеності рівня випуску в попередній період і кількості тижнів, що залишилися до кінця даного планового терміну. Стохастична природа процесу забезпечення врахована при ефективному оперуванні стратегічним запасом, який створюється на випадок імовірної затримки в поставках. Розглянуто доцільність запровадження у виробництво оптимального числа модифікацій пасажирських вагонів за раціональної продуктивності та мінімізації сумарних витрат. Зменшення наднормативних залишків виробничих запасів литва для вагонів запропоновано здійснити за рахунок встановлення постійних договірних відносин з постачальниками Кременчуцького промислового району за виконання ними прийнятих зобов’язань. Нарощування продажів пасажирських вагонів, зростання ринкової долі при реалізації стратегії розвитку підприємства дозволить стабілізувати зростання прибутку протягом тривалого періоду, підвищувати віддачу акціонерного капіталу, здійснювати модернізацію та нове будівництво, придбавати сучасні основні засоби, поповнювати нематеріальні активи.
Посилання
Форд Г. Сегодня и завтра. Кодекс миллиардера. Москва: АСТ,2017. 320 с.
Монден Я. «Тойота», методы эффективного управления. Москва: Экономика, 2006. 289 с.
Швиданенко Г.О., Криворучкіна О.В., Матукова Д.Г. Розвиток підприємства на еколого-економічних засадах: монографія. Київ: КНЕУ, 2017. 184 с.
ПавленкоА.Ф., Вовчак А.В. Маркетингові стратегії фірми: монографія. Київ: КНЕУ, 2015. 245с.
Ферріс Поль У. Маркетингові показники: Більше 50 показників. Які важливо знати кожному керівнику. Київ: Знання, 2017. 480 с.
Портер М. Конкурентное преимущество: какдостичь высокого результата и обеспечить его устойчивостью. Москва: Альпина Бизнес. Букс, 2015. 715 с.
Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление. Москва: Инфра-М, 2008. 312 с.
Шумпетер И.А. Теория экономического развития: капитализм, социализм и демократия. Москва: Эксмо, 2007. 864 с.
Дорожкіна Г.М., Хоменко Л.М. Оптимізація ряду модифікацій вагонів-хоперів для зерна і зернових культур. Вісник Хмельницького національного університету: Економічні науки. 2012. No 4 (190). С. 262–269.1
Лавріненко Н.М., Латинін С.М., Фортуна В.В., Бескровний О.І. Основи економіко-математичного моделювання: навчальний посібник. Львів: Магнолія, 2010. 540 с.
Дорожкіна Г.М. Організаційні аспекти інноваційної діяльності підприємств вагонобудування. Вісник Хмельницького національного університету: Економічні науки.2016. No 5 (228). С. 236–241.