Людиноорієнтована модель безпеки в контексті попередження ризиків та конфліктів у соціальній, трудовій, підприємницькій сферах

Анотація

В статті розглянуто особливості побудови людиноорієнтованої моделі безпеки, що враховує можливості попередження ризиків та конфліктів у соціальній, трудовій та підприємницькій сферах. Визначено базові передумови трансформації безпекової політики з огляду на впровадження людиноорієнтованого концепту; на цій основі окреслено напрями розширення фокусу системи економічної безпеки. Досліджено ключові засади розвитку соціальної ерозії у світовому та українському суспільстві внаслідок дії кризових явищ останніх років (пандемія, війна), категоризовано причини та способи попередження соціальних і трудових конфліктів, успішні практики у сфері підприємництва. Охарактеризовано роль економічно безпечної поведінки працівників у зниженні загроз економічної безпеки підприємства, а також можливості й основні елементи забезпечення її набуття у трудовому колективі. Розмежовано ключові драйвери та загрози економічної безпеки на приватному рівні, що дозволяють сформувати екосистему попередження загрози конфліктів, їх виникнення й нарощення у контексті проактивного моніторингу й регулювання. Запропоновано розширення зон відповідальності суб’єктів управління, що враховують необхідність переорієнтації моделі управління економічною безпекою на людину, постановку людських потреб у центр безпекової політики. Структуровано зміст діяльності суб’єктів управління та окреслено механізм забезпечення проактивного підходу при оцінюванні та опрацюванні ризиків економічної безпеки, критерії оцінювання профілів ризиків за ступенем ймовірності/критичності.