Концептуальні засади державної політики формування та розвитку соціально відповідальної поведінки персоналу
DOI:
https://doi.org/10.31558/2307-2318.2026.2.5Ключові слова:
соціально відповідальна поведінка персоналу, державна політика, управління персоналом, соціальна відповідальність, ESG, CSR, сталий розвиток, соціальне партнерство, людський капітал, корпоративна культураАнотація
У статті досліджено теоретичні та практичні аспекти формування і розвитку соціально відповідальної поведінки персоналу в контексті сучасних соціально-економічних трансформацій та післявоєнного відновлення економіки України. Обґрунтовано необхідність формування цілісної державної політики, спрямованої на розвиток відповідальної трудової поведінки працівників, підвищення рівня соціальної свідомості та інтеграцію принципів сталого розвитку у систему управління персоналом. Визначено мету, принципи, стратегічні цілі та основні напрями реалізації державної політики формування соціально відповідальної поведінки персоналу. Запропоновано концептуальні засади державної політики, що базуються на людиноцентричному підході, соціальному партнерстві, ESG- та CSR-підходах, розвитку корпоративної культури та соціального капіталу. Систематизовано організаційні, економічні, інформаційні та мотиваційні інструменти реалізації політики. Обґрунтовано очікувані соціально-економічні результати впровадження запропонованих концептуальних засад та їх значення для підвищення соціальної стійкості організацій і конкурентоспроможності економіки України.
Посилання
Bowen H. R. Social Responsibilities of the Businessman. 1953. URL: https://ia601509.us.archive.org/20/items/in.ernet.dli.2015.126534/2015.126534.Social-Responsibilities-Of-The-Businessman.pdf.
Drucker P. F. Management: Tasks, Responsibilities, Practices. 1973. URL: https://ia801407.us.archive.org/1/items/in.ernet.dli.2015.137046/2015.137046.Management-Tasks-Responsibilities-Practices.pdf.
Carroll A. B. Corporate Social Responsibility: Evolution of a Definitional Construct. Business & Society. 1999. Vol. 38(3). P. 268–295.
Friedman M. The Social Responsibility of Business is to Increase its Profits. The New York Times Magazine. 1970. URL: https://www.nytimes.com/1970/09/13/archives/a-friedman-doctrine-the-social-responsibility-of-business-is-to.html.
Freeman R., Mcvea J. A Stakeholder Approach to Strategic Management. SSRN Electronic Journal. 2001. URL: https://www.researchgate.net/publication/228320877_A_Stakeholder_Approach_to_Strategic_Management.
Porter M. E., Kramer M. R. Strategy and Society: The Link Between Competitive Advantage and Corporate Social Responsibility. Harvard Business Review. 2006. URL: https://hbr.org/2006/12/strategy-and-society-the-link-between-competitive-advantage-and-corporate-social-responsibility.
Бондаренко Л. П., Скоропад І. С. Сучасні тенденції ESG-активностей компаній в Україні та світі. Економіка та суспільство. 2024. Вип. 66. URL: https://economyandsociety.in.ua/index.php/journal/article/view/4589/4532.
Павліха Н. В. Впровадження ESG та корпоративної соціальної відповідальності у контексті циркулярної економіки: моніторинг ефективності та проблеми прозорості. Економіка та суспільство. 2024. Вип. 68. URL: https://economyandsociety.in.ua/index.php/journal/article/view/4873/4813.
Іванова М. І., Швець В. Я., Саннікова С. Ф., Варяниченко О. В., Бардась А. В. Соціальна відповідальність як ключова компетенція забезпечення сталого розвитку підприємств. Бізнес Інформ. 2023. № 3. С. 176–186.
Миськів Г. В., Пасінович І. І. Сталий розвиток і соціальна відповідальність в умовах війни в Україні. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Проблеми економіки та управління. 2023. Т. 7, № 1. С. 21-36.
Надейко М. М. Оптимізація менеджменту соціальної відповідальності. Економіка та держава. 2021. № 2. С. 131-135.
Панюк Т. П., Богуш Л. А. Роль та значення соціальної відповідальності для реалізації концепції сталого розвитку. Науковий погляд: економіка та управління. 2021. № 5. С. 83-89.
