Міграція та інвестиції як чинники структурної модернізації економіки України

Анотація

У статті досліджено взаємозв’язок між міграційними процесами, структурою зовнішніх фінансових потоків та інвестиційною активністю в економіці України у 2021–2025 рр. На основі статистичних даних Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, Міжнародної організації з міграції та національних джерел показано, що масове переміщення населення спричинило дисбаланс між людським капіталом і виробничими активами, підвищило ризики декваліфікації робочої сили та зменшило потенціал відновлення внутрішнього ринку праці. Встановлено, що значна частка українських фахівців за кордоном залучена до низькокваліфікованої зайнятості, що знижує ефективність використання освітнього потенціалу та ускладнює майбутню репатріацію.
Проведений аналіз макроекономічних показників засвідчив, що у 2021–2025 рр. приватні грошові перекази стабільно перевищували чистий приплив прямих іноземних інвестицій у 2–11 разів. Частка ПІІ у номінальному ВВП скоротилася до 0,9 % за попередніми даними 2025 р., що свідчить про дефіцит капіталу для модернізації основних фондів і створення робочих місць. У таких умовах приватні трансферти виконують функцію короткострокової стабілізації споживання та платіжного балансу, але не формують довгострокової інвестиційної бази економічного зростання. Доведено, що ефективність повернення трудових мігрантів безпосередньо залежить від доступності житла та стійкої зайнятості, тоді як обмежена місткість внутрішнього ринку праці підвищує ризики повторної еміграції.
У статті обґрунтовано напрями державної політики, спрямовані на конверсію зовнішніх фінансових потоків у внутрішні інвестиції. Систематизовано чинні та рекомендовані інструменти: використання програм пільгового кредитування малого бізнесу із компонентом співінвестування репатріантів, масштабування страхування воєнних ризиків через міжнародні фінансові інституції, розвиток індустріальних парків як регіональних «інвестиційних якорів» та розширення програм перекваліфікації через Державну службу зайнятості України. Показано, що поєднання цих заходів здатне зменшити розрив між обсягами переказів і реальних інвестицій та сприяти продуктивній інтеграції мігрантів у національну економіку.
Наукова новизна полягає у комплексному аналізі взаємодії міграційних потоків і інвестиційної динаміки з урахуванням воєнних ризиків та обмежень ринку праці. Практичне значення результатів полягає у формуванні пропозицій щодо стимулювання репатріації громадян, мобілізації приватних заощаджень у капітальні вкладення та створення високопродуктивних робочих місць. Реалізація запропонованих підходів дасть змогу трансформувати міграційні процеси у фактор структурної модернізації економіки України та забезпечити стійку постконфліктну регенерацію економіки.