Рецензія на монографію Карпенка А.В. «Розвиток інтелектуальних активів людського потенціалу: теорія та практика».

Abstract

Важливою передумовою розвитку країни та зростання її конкурентоспроможності у світовій спільноті є формування і підтримка інноваційного середовища, в якому інтегруються науково-технологічний, інвестиційний і людський потенціали на засадах мережевої організації інноваційної діяльності. Провідна роль в цьому належить людському потенціалу та його інтелектуальній складовій, які в умовах економіки знань здатні створювати інновації та забезпечувати лідерство на ринках. Вагоме значення в реалізації зазначених потенціалів належить інноваційним системам, які в розвинених країнах перетворилися в стратегічний фактор економічного зростання й стабілізації соціальної ситуації. Оскільки Україна сьогодні за багатьма світовими рейтингами є не в лідерах, а в економіці спостерігається низька підприємницька та інвестиційна активність, інноваційний розвиток є дуже повільним. Це підтверджує високу актуальність питань, порушених у монографії к.е.н., доцента, докторанта кафедри менеджменту і поведінкової економіки Донецького національного університету імені Василя Стуса А.В. Карпенка.

Логічною є структура монографії, яка складається із шести послідовно представлених розділів, де автором запропоновано власне бачення людського потенціалу як драйвера національної інноваційної системи, оскільки в умовах становлення економіки знань відбулось суттєве зростання ролі інтелекту, творчості та креативності людини. У роботі обґрунтовано представлено наявність у структурі людського потенціалу інтелектуальних активів, які дозволяють створювати інновації та виконувати інші види діяльності.

У рецензованій монографії проаналізовано велику кількість питань, пов’язаних з різними напрямами розвитку людського потенціалу та особливо його інтелектуальних активів. Заслуговують суттєвої уваги теоретико-методологічні основи розвитку національної інноваційної системи, результативністю якої є створення інновацій та їх комерціалізація. Автор виконав морфологічний аналіз основних категорій інноваційної діяльності; охарактеризував інституціональні основи формування інтелектуальних активів людського потенціалу; розробив систему критеріїв і показників оцінювання інтелектуальних активів людського потенціалу.