Міжнародний досвід активізації інноваційного розвитку країн.

Анотація

У статті проведений аналіз показників рейтингу глобального інноваційного індексу провідних інноваційних країн світу. Визначено чинники впливу на інноваційну діяльність, до числа яких входять організаційні, економічні, соціальні та законодавчі фактори. Розглянуто структуру глобального інноваційного індексу та її компоненти, що в сукупності формують значення коефіцієнту ефективності інновацій. Досліджено сутність поняття «вхідний інноваційний підіндекс», до складу якого входять інституційне середовище, людський капітал, інфраструктура, ринковий досвід та бізнесовий досвід та «вихідний інноваційний підіндекс», до складу якого входять отримані знання і технології та результати творчої діяльності. Проаналізовано рух провідних інноваційних держав за рейтингом GII у динаміці, в результаті чого виявлено відносну сталість країн-лідерів. Наведено відносну зміну позицій провідних інноваційних країн світу у рейтингу глобального інноваційного індексу. Виявлено, що найбільшої зміни досягли Великобританія та США, суттєво піднявшись вгору та зайнявши позиції першої п’ятірки серед інноваційних країн світу. Розглянуто показники коефіцієнтів ефективності інновацій, внаслідок чого виявлено високий рівень інноваційного розвитку, що пояснює об’єктивне займання провідних позицій у рейтингу GII. Визначено основні засади державної інноваційної політики Швейцарії, Об’єднаного Королівства, Швеції, Нідерландів та США. Наведено особливості інноваційного розвитку даних країн. Визначено фактори успішного розвитку інноваційної системи кожної конкретної країни. Виявлено, що найбільш релевантними напрямами розвитку інноваційного потенціалу досліджуваних країн є налагодження взаємодії держави і суспільства, створення умов, що сприятимуть розвитку науки та освіти, всебічна підтримка наукових розробок і досліджень, формування ефективної системи стимулювання до інноваційної діяльності приватного сектору, їхнє залучення до реалізації інноваційних проектів та фінансова підтримка венчурних інноваційних фондів з боку держави. В процесі дослідження використано порівняльний метод та метод відносних різниць.