Соціальна відповідальність як управлінський детермінант сталого розвитку суб’єктів малого бізнесу у сільськогосподарському секторі

Анотація

У статті розглядається соціальна відповідальність як ключовий управлінський чинник сталого розвитку малих сільськогосподарських підприємств. У сучасній парадигмі сталого розвитку управлінські фактори все більше визначають довгострокову життєздатність і конкурентоспроможність малих підприємств, особливо в сільському господарстві, де економічна діяльність тісно пов'язана з природними екосистемами та сільськими громадами. У дослідженні стверджується, що соціальна відповідальність виходить за межі дотримання нормативних вимог і повинна розумітися як невід'ємний елемент управлінського прийняття рішень, що формує економічні показники, екологічне управління та соціальне благополуччя.
Дослідження базується на українській та міжнародній науковій літературі, теорії зацікавлених сторін та концепції «потрійного результату» для концептуалізації соціальної відповідальності як багатовимірного управлінського явища. У ньому підкреслюється, що малі сільськогосподарські підприємства через обмежені фінансові та технологічні ресурси стикаються з підвищеною вразливістю до ринкової волатильності, кліматичних ризиків та соціальних викликів. У цьому контексті соціально відповідальне управління функціонує як нематеріальний стратегічний ресурс, що підвищує довіру, репутаційний капітал, адаптаційну здатність та довгострокову стійкість.
У статті обґрунтовується необхідність застосування підходу, заснованого на індикаторах, що інтегрує економічні, соціальні та екологічні аспекти соціальної відповідальності. Економічні індикатори відображають фінансову стабільність та стійкість; соціальні індикатори відображають практику праці та залучення громади; екологічні індикатори оцінюють відповідальне використання ресурсів та вплив на навколишнє середовище. Їх інтеграція перетворює соціальну відповідальність з декларативної концепції на оперативну управлінську структуру, узгоджену з цілями сталого розвитку.
Особлива увага приділяється інституційній ролі CSR Ukraine як національної платформи, що просуває соціально відповідальні бізнес-практики, особливо в умовах війни. Емпіричні дані свідчать про зростаючу інституціоналізацію та репутаційне значення CSR у різних секторах, включаючи сільське господарство. У дослідженні робиться висновок, що впровадження соціальної відповідальності в управлінські практики є необхідною умовою сталого розвитку, стійкості сільських територій та довгострокової конкурентоспроможності малих сільськогосподарських підприємств.