Наставництво, менторство й коучинг як стратегічні інструменти розвитку людського капіталу: типологія, ефекти та практики

Анотація

У статті розкрито концептуальні засади менторства та наставництва як інструментів стратегічного розвитку людського капіталу в організаціях. На основі міждисциплінарного аналізу сучасних досліджень та емпіричних кейсів (Google, SAP, Deloitte, ДТЕК, Метінвест, Київський університет імені Бориса Грінченка) обґрунтовано відмінності між формалізованим наставництвом у публічному секторі та гнучким менторством у корпоративному середовищі. Виокремлено основні типи менторських взаємодій (класичне, peer-to-peer, реверсивне, групове, коучинг-орієнтоване) та проаналізовано їхню ефективність залежно від контексту впровадження. Представлено типологію форматів менторства з прикладами застосування, а також систематизовано ключові ефекти менторських програм – адаптація, залученість, формування кадрового резерву, емоційний добробут. Дослідження акцентує на менторстві як елементі емоційної інфраструктури організацій, що сприяє формуванню психологічної безпеки, культури зворотного зв’язку та розвитку лідерського потенціалу. Зроблено висновок про доцільність комплементарного поєднання наставництва й менторства як ресурсів інституційного зростання. Запропоновано напрями подальших досліджень, зокрема: вивчення довгострокового впливу менторства на кар’єрну успішність, дослідження ефективності різних моделей у різних секторах, інтеграція коучингових і цифрових компонентів у менторські програми.